Будапешт: канікули для душі

Я родом з Закарпаття, але нині живу в Будапешті і, можливо, саме те, що я не місцева, дозволяє мені щоразу бачити місто немов уперше, і постійно знаходити щось приховане. Люблю його живу древню силу, яку відчуваю кожен день як невидиму, але реальну підтримку. Немов йому подобається, що я тут така завелася серед його вулиць та стін, і він хоче, аби я залишалася з ним і надалі. Знаходить для мене людей, показує місця, водить екскурсіями, які я не планувала, підтримує в скрутні моменти - часом непередбачуваними способами. 

Цей блог народився зовсім недавно з моїх фейсбучних нотаток про життя-буття однієї українки в Будапешті. Мої розповіді перестали вміщатися у формат соцмережі, і я перенесла їх сюди. Всі вони - не просто прогулянки, а ще й певною мірою дорога до себе - з кимось, або насамоті, але обов'язково разом з цим чудовим старовинним містом. Я прописую їх собі як вітаміни і антидепресанти, вибираю ретельно, мов друзів (Що в них особливого?) Приєднуйтеся до них! Буду рада вас побачити, почути і прогулятися з вами! 

Останні прогулянки

Свято українського борщу в Будапешті

Неймовірний літній день, зітканий із сонячних зайчиків та світлотіней, ніби акуратно вийнятий з якоїсь картини Лорана Парсельє і поміщений в затишну паркову зону Будинку національностей на Ihász utca.  Таке мені у того французького художника літо завжди на полотнах, як була  ця яскрава, пофарбована кольорами й смаками, субота – день Борщу й Української гастрономії в Будапешті. Фантастична […]

Майстер-клас з писання писанок від будапештських українців

Квітневий день напередодні Вербної неділі. Я в затишній залі Державного самоврядування українців Угорщини, в шостому районі на Hajó utca, серед галасливого суботнього Будапешту. Тут, на цьому чудовому острівці української культури, у великій теплій компанії з усіх куточків України, ми нині пишемо писанки. Тобто всі пишуть, а я ловлю моменти. Так багато якоїсь тонкої енергії, що […]

Традиційний щорічний бій подушками на площі Героїв

Я забула! А Будапешт не забув, що я йому обіцяла там бути. Цього спекотного суботнього дня я пішла у Варошлігет, набралася сонця, належалася на траві, наробила штук сто фотографій квітучого парку і думаю собі – ну досить, час додому, щось приготувати їсти і придумати чим зайняти суботній вечір. І пішла собі в бік Догань утцо через […]

Побачити всі наші новини