Всі дороги ведуть в Szimpla

Оприлюднено Оприлюднено в Альтернативний Будапешт
Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone
Пештська Szimpla – це світ, у який людина або закохується відразу, або з першого ж візиту знає, що більше ніколи сюди не прийде. Оскільки я живу практично поруч і дуже люблю там бувати, то завжди веду в Szimpla всіх своїх гостей, клієнтів, друзів – як пізнім вечером у паб, удень на капучіно, недільним ранком на гастрономічний базар, так і на всі їхні фестивалі, художні виставки, міні джаз-концерти та інші акції, оскільки Szimpla – це не просто паб, це культурний майданчик усякої крутої альтернативи.
І вже мала добру нагоду переконатися, що це місце має невидимий фільтр, який пропускає не всіх. Комусь тут просто незатишно у величезному хаосі мов, предметів, музики, кольорів і текстур. Ще хтось роздивляється навколишнє з розчарованим лицем і взагалі не розуміє, у чому полягає культовість і всесвітня популярність закладу.
Це нормально – всі ми різні і прагнемо від світу різного. Але незалежно від того, сподобається нам Szimpla чи ні, хоча б один раз тут треба побувати обов’язково. Оскільки це соціальний феномен, явище, яке виникло спонтанним природним чином із маленького кафе і виросло в цілий тренд, новий формат і новий напрям дизайну, що вкладається у коротеньке слово “ruin”.

Історія Szimpla тісно пов’язана з місцем, у якому вона народилася

Так сталося, що старий єврейський квартал Пешту, як за радянські часи, так і в пострядянські 90-ті, дуже занепав. Його десятиліттями ніхто не ремонтував, і на початок двотисячних декотрі будівлі прийшли в такий жахливий стан, що спорожніли повністю, мешканці масово переїжджали в сучасні райони Будапешту. Це ще й був період, коли в Пешті утворилася досить велика ніша для альтернативних місць відпочинку, оскільки два наймодніші андеграунд клуби 90-х “Tilos az Á” та “Ráckert” до двотисячних якраз не дожили, а нове ще не повідкривалося. Кілька молодих підприємливих хлопців, які володіли на той момент невеличким підвальним баром на Кертис утцо (теж Єврейський квартал), зрозуміли, що прийшов час розширятися. Вони винайняли невелику частину одного такого будинку-руїни у міського муніципалитету і розмістили там барстійку. Оскільки меблів не було, вирішили використати всі ті речі, які знайшлися в покинутому будинку, а також ті, що були підібрані на найближчих смітниках. Так народився стиль.
Довгий час заклад складався тільки з одного цього кафе, і його відвідували виключно корінні будапештці, приводячи вряди-годи сюди своїх іноземних друзів аби показати їм незвичний, нетуристичний Будапешт. Ті собі потім їхали додому і розповідали про це місце друзям, ті своїм,друзям. Так Szimpla ширилася світом старими добрими сарафанними способами, бо то були часи не дуже інтернетні і PR мав відмінні від нинішніх шляхи.
Нині це величезний клуб у кілька поверхів, на базі якого існує велика кількість усяких культурних програм, що діють переважно вдень. З вечора до ранку це незмінно паб, як і давно – часом з живою музикою, часом без, куди приїжджають люди з усіх куточків світу. На вікенд тут неможливо проштовхнутися, але саме у цьому натовпі ти відчуваєш справжнє обличчя місця. Саме в суботу уночі Szimpla така, яка є насправді – це вавилон, де можна одним ліктем зачепити когось з Мозамбіку, а другим – когось із Ісландії, намагатися порозумітися на іспанській, перемішуючи англійські та українські слова, чути чудову шотландську або австралійську англійську, випити якийсь шот з кимось із Італії або Польщі. Іноді тут трапляються й угорці – щоправда мало 🙂

Стиль Szimplakert
Оскільки в Szimpla не дуже люблять правила, які тим чи іншим способом могли б завадити почуватися відвідувачам тут як удома, місце постійно змінюється. Декотрі речі та предмети приходять, інші щезають, меблі міняють розташування, на тому тижні тут був мій улюблений жовтогарячий абажур з написами “Never give up!” та “I want fuck Melinda! – Me too!!!”, а нині ліловий з написом “If you can read this you might be drunk or maybe I am” Стара ванна, у якій я ще жодного разу не сиділа, бо її завжди займають першою, кочує з приміщення у приміщення, немов це не тяжка чавунна річ, а щось легеньке на колесиках.  Стіни та інтер’єр спонтанно заповнюються написами, автографами, посланнями друзям, листами, любовними зізнаннями, ідеями, гаслами, девізами, вигуками і малюнками. Це велика всесвітня газета, у якій можна знайти все що завгодно на будь-якій мові світу. Один з власників закладу Абель Жендович в якомусь зі своїх інтерв’ю розповів, що вони постійно бачать це – їхній паб безперервно змінюється сам. І час від часу їм доводиться наймати дизайнерів, аби ті трохи причісували хаос, що від такого природного наростання неминуче виходить за людські межі і загрожує перетворитися на треш.


Факти

  • У пештської Szimpla є молодша сестра в Берліні – теж Szimpla. Власники ті самі.
  • Нині Szimplakert входить у Топ 10 найкращих барів Землі за версією Lonely Planet.
  • Сюди приїжджає молодь з усього світу, екскурсоводи приводять групи туристів, його давно включають у всі путівники.
  • У Будапешті на сьогоднішній день існує близько десяти руїн-пабів, що розташовані недалеко один від одного
  • Існує традиція випивати у всіх по порядку – випив, перейшов у наступний, потім в наступний, потім в наступний. Тому в Szimpla не прийнято сидіти цілий вечір – з неї зазвичай починають, або нею закінчують. Це називається нічний руїн-тур.
  • Багато фото – в галереї SoulBudapest

До цієї ж теми:

Szimpla Неділя для гурманів
Szimpla фото галерея від друзів та разом з ними

Напишіть відгук