Taj Mahal – мій похід в індійський ресторан

Оприлюднено Оприлюднено в Гурманський Будапешт
Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone

І пішла я якось одного дня до ресторану. Індійського на Сонді утцо, що в Теризвароші. І пафосу в ньому було понад усяку міру, як в обслуговуванні, інтер’єрі, так і в цінах. І була там майже порожня величезна зала, тільки дві якісь пані обідали в кутку, їм щось підвозили на візочку, відвозили на візочку, навколо них бігали дві офіціанки в сарі, і, чесно вам зізнаюся, вже хотіла я звідти тихенько злиняти.
Але не так це просто – злиняти з індійського закладу, якщо ви вже туди зайшли, особливо як у них клієнтів як діамантів, два, а обслуговуючого персоналу штук десять-дванадцять. За кілька секунд я вже сиділа за столом і переді мною духмянів свіжоспечений (або свіжопідігрітий) наан тандурі – чудовий індійський коржик, що готується в спеціальній тандурі печі.

А потім я взяла до рук меню і пропала в тому ресторані перший раз. Такого щедрого вибору усіляких біріані, кофт, карі, масал, навратан я не бачила ще в жодному індійському місці. Був там навіть окремий розділ з південноіндійською кухнею, але я в нього навіть не заглядала і так очі розбіглися.
А коли принесли мою брокколі масалу, – пропала вдруге. Бо принесли її в старовинному індійському посуді. То була стара-старезна мідь з патиною, в середині начищена до зеркального блиску. В спідній каструльці підігрів. І вогник блимає, і ваша масала потихеньку гріється. Неймовірно круте відчуття – живе.

 

 

І наркань-їжа (від угорського дракона Шарканя), як за набором прянощів так за температурою подачі! Індуси безумовно знають, як треба людей гріти. То був досить холодний передзимовий день, і хотілося тепла і гарячої пряної їжі. А після них я вийшла на вулицю, навіть пальто не хотілося вдягати.
Ну й власне комплімент від закладу, його подають всім після їди, тросниковий колотий цукор, і насіння фенхеля для свіжого подиху.


І сама ржака була, коли принесли піалу для миття рук. Моя пам’ять – це зло! Я відразу згадала цитату з якоїсь книжки про дегустацію Індії, в якій говорилося “якщо вам принесуть воду з лимоном для миття рук, втікайте швидко і відразу в аптеку. Це означає, що в закладі нема ні туалету, ні води і все миють в одній бочці”.
Але потім згадала, що я в Будапешті :-))))

Дорого і пафосно. Але дууууже смачно і автентично. Особливо поціновувачам Індії рекомендую. Я постійно в пошуках індійських місць – тут поки що найбільший вибір страв.

Напишіть відгук