Парк замку Вайдагуняд Будапешт

За натхненням у Вайдагуняд – як у Ґогвордс :-)

Оприлюднено Оприлюднено в Оглядовий Будапешт
Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone

Так само, як жоден парижанин не ходить на Ейфелеву вежу, так жителі Будапешту далеко обходять замок Вайдагуняд у Варошлігеті як одне з найпопулярніших пештських туристичних місць. Сміються, що в місцевому музеї були останній раз у дитинстві і їм цього цілком вистачить до смерті. Що цікаво, більшість туристів не дуже від них у цьому питанні відрізняються – приходять тільки походити по парку і подивитися чудові будівлі ззовні і потерти перо Анонімусу. Тим часом з минулого року замок відкрив для відвідувачів дві свої оглядові вежі, звідки відкриваються чудові краєвиди, які більше нізвідки не побачиш – брамову вежу і вежу Апостолів. На дві можна взяти один спільний квиток зі знижкою. Також музей, не зважаючи на свою неривабливу сільськогосподарську назву, тут таки чудовий і у ньому є на що подивитися, як мінімум на винну виставку, або на тварин Угорщини. А якщо ви маєте перекладача поруч або володієте угорською, той цілком чудово можна розважитися – купивши квиток на історичний детективний квест “Знайди крадія. Скандал! Зникла улюблена медаль королеви Елизавети!”

Крім прекрасного осіннього парку і веж звичайно тут ще й чудова зовнішня архітектура і ярмарки. Увесь цей комплекс є еклектичною сумішшю романського стилю, готики, ренесансу і бароко. Іґнац Альпарі використав елементи 21 знаменитої історичної споруди для проектування цього місця – кількох замків, палаців, церков.

Ми тут гуляли з Зоряною, яка гостювала в Будапешті у жовтні, і нам Вайдагуняд чимось дуже був схожий на Гоґвордс. Можливо тому, що у ньому є все на світі і трошки більше – справжній рів з водою, ворота в готичному стилі, замковий комплекс, копія романського монастиря, споруди схожі на лицарську цитадель, копія вежі фортеці Шегешварі, чарівний дворик з мотивами Ренесансу, вежа Апостолів і навіть італійське палаццо. З тих пір я так його і називаю.

Сюди ще йдуть до великого дерева обійматися – за силою, і за письменницькою геніальністю – терти перо Анонімуса. Хочете стати відомим блогером? – Вам сюди. Зрештою Анонімус ним і був.

Напишіть відгук