Я вже писала якось, що неділями в Szimplakert на місці культового нічного паба дуже атмосферний фермерський базар з живою музикою і різноманітною гастрономією від двох десятків угорських фермерів. Щонеділі фермери ті самі, але по-новому відбуваються дві речі: по-перше, у відкриту кухню запрошують щораз інших кухарів, і тому меню щотижня інше. По-друге, грають інші музиканти. В афішах та на своїй фейсбук-сторінці організатори завжди так і вказують – цієї неділі для вас готує той, а грає той. Іноді ще бувають якісь спецпрограми, як нині, до прикладу, приготування традиційного угорського сливового леквару (майже сухе сливове варення без цукру, таке аж чорне і тверде). У мідному котлі з підігрівом дві чудові угорські господині перемішують його, ми перемовляємося з ними й уже знаємо, що варити цю мегапорцію вони почали ще з ночі, цукру в ньому ні граму, зате є кориця і лаврушка. Леквар до речі крутий буде – нас вже пригостили. Пахне божественно!
Сюди приблизно на десяту ранку заведено приходити на величезне недільне горня (угорською bögre – бьоґре) смачного капучино. Я обожнюю їхні горнята в червоний горошок і завжди їх прошу. Вони, звісно, мають і просто білі, але мені Szimpla Неділя правильна і затишна саме у горошок. Тут все дають куштувати, тому можна цілком нормально поснідати. Поки обходиш усе, встигаєш накуштуватися всяких смаколиків. Дуже щиро і приязно розповідають всяке цікаве, якщо звісно знаєш мову. Англійською, до речі, володіють майже всі, оскільки потік іноземних туристів десь з одинадцятої стає величезний. З продуктів – сири з різних куточків Угорщини, зелень і овочі, меди, перепелині яйця, гриби, цікаві джеми, прянощі, олії, масла, ковбаси, цікаві сорти картоплі (солодка, фіолетова, синя), трави.
Такі незвичні ці люди тут, з ними хочеться знайомитися, розповідати про них, і регулярно повертатися за тим, що вони виробляють, бо в тому всьому є жива енергія і сила їхньої праці.
Приміром, Морчі-нийні із Ваца – травниця. Розуміється в травах і грибах, в лікарських рослинах і готує з цього всього чатні, джеми та косметику. Джозеф Пийтерварі був журналістом, а потім у нього з’явилася собака, яка вміє шукати трюфелі. То він закинув журналістику і зараз повністю присвятив себе трюфелям – виробляє і продає всякі похідні трюфельні продукти, олії, масла, пасти. Трюфелі в нього придбати теж можна. Ні, собаку він з собою, на жаль, у Сімплу не бере.
Золтан Банфі у будні – вчитель для дітей з особливими потребами. У вихідні готує айвовий сир (той що схожий на желе) та усілякі інші цікаві джеми.
Фекете Ґабор – лісник. У Сімплі продає найрізноманітніші пророслі зерна.
У відкритій кухні нині гарбузи на перше, друге і десерт, – жовтень, осінь, і навколо все помаранчеве. 120 літрову каструлю жовтогарячого супу пюре вже майже всю виїли. Ми обходимося сиром і капучино. Так добре зараз тут сидіти за столиком, що в дальньому правому кутку. На лавиці, що на ній хтось маркером написав RIGHT THING. Просто сидіти й дивитися на людей, прикупити щось смачне й цікаве для дегустації – якісь сири, до них смачний хліб, слоїчок якогось цікавого угорського варення, або меду, а додому прянощі, зелень, овочі, ковбаску.
Right thing.
Все це тут навколо зараз Right thing. І хай так і залишається.
До цієї ж теми:
Всі дороги ведуть в Szimpla
Szimpla фото галерея від друзів та разом з ними
