Гожду удвор

Будапештський Gazsdú Udvar – де минуле і сучасне зустрічаються

Оприлюднено Оприлюднено в Оглядовий Будапешт
Share on FacebookShare on Google+Tweet about this on TwitterEmail this to someone

Двір Ґожду (Gazsdú Udvar) – чудовий приклад того, як Будапешт інтегрує свої цінні історичні будівлі в сучасність, і робить із них не просто реставровану пам’ятку, а новий тренд, місце, яке знову шалено модне, як було колись у 1901-му.  Історія має тісно переплітатися з теперішнім, тоді її пам’ятають і люблять.

Для того аби побачити нинішнє обличчя Gazsdú Udvar, в жодному разі не йдіть сюди вдень, якщо ви вперше і ніколи тут ще не були. Найкраще – пізнім вечором. Зовсім ідеально – весняної або літньої ночі . Він буде набитий людьми, музикою і веселощами, наповнений смачними ароматами, заставлений столиками, завішаний кольоровими ліхтариками, а над головою темнітиме небо з зорями, на плечі лягатиме теплий вечір і захочеться обійматися, пити шампанське, і танцювати.  А місць аби танцювати, тут теж знайдеться, як і шампанського, хорошого пива та інших симпатичних напоїв для гарного вечора 🙂

Взимку Двір Ґожду набитий так само, бо тут є чим розважитися цілий рік, але увесь рух відбувається у приміщеннях, тому не такий яскраво виражений. Літо виглядає так:

 

А зима – так 🙂

 

Отже, зрозуміли, найперше – вночі або ввечері. Інакше вдень ви його просто не зрозумієте і будете писати, як декотрі туристи на Тріпадвізорі “пришел, увидел, ничего не понял, фигня”. Або як моя Саша “Куди це ти мене привела, тут скучно”.
Потім треба, звісно, прийти ще раз – таки вдень, аби зрозуміти його внутрішню суть та історичне минуле, подивитися архітектуру, побачити, як старовинні будинки органічно сусідять з хайтеком, бетоном і склом. Тому що це не просто тусовочне місце, а ще й архітектурна та історична пам’ятка.
Двір Ґожду – це найбільший прохідний двір Європи. Тобто в прямому сенсі: найбільший у Європі архітектурно спроектований прохідний двір. Має в довжину 240 метрів і проходить через 6 дворів і 7 будинків. З’єднує між собою дві паралельні вулиці – від будинку №13 на Király utca до будинку №16 на вулиці Барабану (Dob utca). Про назву вулиці Барабану розкажу вам іншим разом, бо маю намір її добряче спочатку зафотографувати. Це така цікава історія про ці барабани… Ну але так, потім. Тепер про Gazsdu
Угорська вікі сторінка Gazsdu Udvar навіть пише, що Двір внесений у список ЮНЕСКО, хоча саме цей факт я більше ніде не знайшла, в тому числі на сторінці ЮНЕСКО.

Читати також:  Казка-правда: Угорська королівна, пожертвувана богу

Архітектурний комплекс був побудований у 1901 році відповідно до заповіту румунського адвоката Еманоіла Ґожду (Emanoil Gojdu) за проектом дуже відомого пештського архітектора Дьёзё Ціглера (Czigler Győző). Він ще був одним з архітекторів Купалень Сечені.
Еманоіл Ґожду або як його називали тут Ґожду Мано був дуже успішний і надзвичайно багатий меценат, адвокат і юрист-криміналіст. У 1854 році він купив між Кірай та Доб величезний шмат землі і забудував його складами. Не питайте мене, нащо юристу-криміналісту склади 🙂 Він на них дуже файно заробляв, здаючи купцям у оренду. До речі, Ґожду Мано був справді дуже крутий чувак – політик, бінесмен, дуже багато зробив для міста корисного, активно підтримував румунську меншину в Угорщині. Потрапив у історію найперше тим, що серед пештських адвокатів перший запровадив у судочинстві угорську мову замість прийнятої тоді латині. Казав, все в державі має вестися державною мовою. І так і зробив. І за ним потроху уся угорська судівська система. Не знаю, чому він перед смертю вирішив вкласти купу грошей у будівництво цього величезного архітектурного комплексу і чому не зробив цього раніше, однак факт є фактом – після його смерті всі склади знесли і на їхньому місці з його величезного спадку за кілька років звели прохідний двір і 6 будинків. Внизу у прохідних дворах були розташовані ювелірні крамниці, кафе та ресторани, а в будинках здавалися і продавалися квартири.

Після війни в 1952 році Ґожду Удвор був націоналізований і, як водилося за совєтами, повністю занедбаний. Стояли порожні будинки, старіли стіни, двори заростали бур’янами. Майже 60 років це було дуже покинуте місце, до якого у влади не доходили ні руки, ні фінанси навіть після того, як соціалізм повністю розвалився.

Читати також:  Fővám tér: Митна площа і угорська сіль

У 2004 році два приватні холдінги викупили увесь цей комплекс з міської власності. Було дуже багато розмов, скандали у пресі не вщухали кілька років, поки тривало будівництво. Особливо тоді, коли до старовинних сецесійних кількаповерхових чотирикутних будівель прибудували абсолютно сучасний висотний циліндричний будинок з бетону та скла. Потім, коли у 2008-му виголосили ціни за квартири, які тут продаватимуться (від 700 тисяч до 1 мільйона форинтів за квадратний метр), була ще одна хвиля скандалів. Але будівельники собі будували, реставратори реставрували, квартири потрохи продавалися, і двір таки оновився і ожив. Нині, майже 10 років потому, це друге після руїн-пабів місце в Єврейському кварталі, де нуртує молодіжне життя. Ґожду удвор – це розваги, бари та паби, найрізноманітніша їжа, і музика на будь-який смак, різноманітні модні атракції і фестивалі. А також квартири та офіси. Хоча я уявлення не маю, як тут жити, коли внизу цілу ніч гудить натовп. Тим не менше, ці квартири дуже недешеві і нині так само, як і в 2008-му

 

Що важливо, сюди, на відміну від тієї ж Сімпли, ходять випити і затусити також місцеві жителі, а в одноіменному клубі “Gazsdu Manо” регулярно бувають дуже круті вечірки за участі угорських альтернативних груп. Навіть не полінюся, дам вам на них посилання – клуб під баром у підвалі.

У фейсбуку традиційно – альбом з купою фоток, які будуть поповнюватися, бо я люблю тут бувати. Ґожду удвор

Напишіть відгук