Один із найкрасивіших музеїв Будапешту знаходиться вбік від основних туристичних стежок, тому до нього чомусь доходить значно менше людей, ніж він на те заслуговує. Чесно вам зізнаюся – я не є адептом класичних традиційних музеїв, але цей крутий. Такий аж навмисне випендристо красивий, як і належить бути музею, який любовно колекціонує різноманітні дизайнерські речі з 1896 року. Перший раз, коли бачиш його яскраві зелені фігурні дахи з жовтими візерунками, аж очі витріщаються, бо цей дах сяє, як верхівки Смарагдового міста Оз і вабить до себе здалеку. Дах тут, до речі, – елемент експозиції. Він викладений смарагдовою і жовтою керамічною черепицею Жолнаї, яка сама по собі цінність, зважаючи на виробника (про порцелянову мануфактуру Жолнаї, що нині відома на увесь світ, розкажу вам іншим разом, бо це треба їхати в Пийч). Але тільки подивіться на цей дах! Використовую тут також фотографії самого музею, бо як би я не хотіла, все одно так добре не сфотографую. До речі їхній Flickr канал дуже крутий, містить хорошу кількість якісних фотографій як будівлі, так і експозицій – рекомендую до перегляду.
Але ніби мало того даху, ще й стіни й вікна такі, що просто в одну людину і в один фотоапарат не вміщаються. Тут тисячі деталей і узорів. І це, вважайте, ми ще навіть до парадного входу не дійшли.
Оформлення невеличкої внутрішньої галереї з колонами перед парадним входом – все в рельєфах і візерунках, як індійська мандала. Тільки тут угорські національні мотиви. І ми все ще не зайшли!
Заходиш до середини, проходиш через хол у внутрішній павільйон, і випадаєш в осад – східна витончена краса внутрішнього оздоблення заворожує. По периметру величезного павільйону під скляним куполом – білосніжні тераси й балкони, що ведуть безпосередньо до залів експозиції.
Експонати не менш цікаві
Музей має кілька експозицій. Але я рекомендую ту, що називається «Колекціонери і скарби» (Gyűjtők és kincsek), що нагадує велетенську скриню з величезною купою абсолютно неймовірних речей. Тут зберігаються унікальні угорські та європейські предмети починаючи з XVI століття і аж до сучасності: меблі Boulle, брюссельське мереживо, мейсенська та віденська порцеляна, скляні вироби Тіффані та Галле, предмети текстилю, одягу (старовинний оксамит, парча, шерсть, мережива, шкіра), бронза, фарфор, музичні інструменти, ювелірні вироби, столові прилади, годинники та інші всякі скарби.
Рай для тих, хто має стосунок до прикладного мистецтва.
Ну й про стиль!
Еден Лехнер (Lechner Ödön) – один з архітекторів цієї казкової будівлі, на момент створення проекту музею якраз намагався уявити, скомбінувати, вигадати щось, що мовою архітектури передавало б особливості національного угорського характеру, який історично містить як східні так і західні риси. З власником порцелянової мануфактури художником керамістом Жолнаї Вілмошом вони були дуже близькі друзі і якраз поїхали до Лондону в Victoria and Albert Museum вивчати східну порцеляну. У Лондоні, заодно зі східною порцеляною, Лехнер зафанатів також і усілякими новітніми архітектурними технологіями, зокрема скляними дахами, тому так і сталося, що проект музею став еклектичним утіленням: угорські народні візерунки переплелися зі східними мотивами і до цього додалися кераміка й величезний скляний дах внутрішнього павільйону. Ця будівля стала найхарактернішою представницею угорського модерну (угорської сецессії), а Еден Лехнер наяскравішою фігурою цього стилю. Саме за ним потім місцеві архітектори кинулися будувати будинки та палаци, які нині є прикрасою міста – дім Бедо, Угорський Державний Геологічний Інститут, Державне казначейство та інші.
.Музей працює у всі дні крім понеділка, з 10.00 до 18.00. Budapest, Üllői út 33-37, 1091
Сайт – http://www.imm.hu/
Влітку 2017-го його планують закрити для реконструкції. Проект – на сторінці архітектурного бюро